Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс: http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/636
Название: АНДРОГЕН-ОПОСЕРЕДКОВАНІ Й АНДРОГЕНОНЕЗАЛЕЖНІ ПРИЧИНИ АЛОПЕЦІЇ ТА АКНЕ В ЖІНОК
Другие названия: ANDROGEN-ASSOCIATED AND ANDROGEN-INDEPENDENT CAUSES OF ALOPECIA AND ACNE IN WOMEN
Авторы: Сідорова, І.В.
Тутченко, Т.М.
Бурка, О.А.
Семенюк, Л.М.
Ноговська, І.Г.
Дем’яненко, Л.В.
Ключевые слова: андрогени, тестостерон, андростендіон, дигідротестостерон, алопеція, андрогенетична алопеція, телогенове випадіння волосся, акне, антибіотикорезистентність.
androgens, testosterone, androstenedione, dihydrotestosterone, alopecia, androgenetic alopecia, telogen effluvium, acne, antimicrobial resistance.
Дата публикации: 16-мая-2020
Издательство: Репродуктивна Ендокринологія
Серия/номер: DOI:;http://dx.doi.org/10.18370/2309-4117.2020.52.39-48
Краткий осмотр (реферат): У статті розкриті питання, важливі для розуміння патогенезу алопеції й акне – анатомія волосся та сальних залоз, біологічні фактори, що впливають на фази розвитку волосся та функцію сальних залоз. Алопеція поділяється на дві великі групи: рубцева та нерубцева алопеція, яка представлена гніздовою алопецією, телогеновим випадінням волосся і втратою волосся за жіночим типом/андрогенетичною алопецією (ВВЖТ/АГА). Перед початком пошуку системних причин необхідне попереднє визначення різновиду алопеції на основі даних анамнезу і зовнішніх проявів. Також найрозповсюдженіша форма алопеції, ВВЖТ/АГА, у певні періоди часу може поєднуватися з іншою розповсюдженою патологією – телогеновим випадінням волосся; цей факт визначає терапевтичні підходи та їх результати. Розглянуто основні патогенетичні механізми, підходи до диференційної діагностики та лікування основних зазначених видів нерубцевої алопеції. Різновид алопеції, з якою найчастіше доводиться стикатись гінекологам/ендокринологам, а саме ВВЖТ/АГА, сьогодні розглядається як мультифакторна патологія із залученням генетичного компоненту, особливостями експресії гену андрогенового рецептора та синтезу дигідротестостерону, особливостями перебігу локальних запальних процесів в тканині скальпа. ВВЖТ/АГА може мати місце на фоні гіперандрогенії та без неї, при цьому в обох випадках супроводжується підвищеним ризиком метаболічного синдрому. В разі ВВЖТ/АГА з гіперандрогенією успішність лікування залежить від послідовної скоординованої роботи гінеколога/ендокринолога і дерматолога/трихолога, що дозволяє поєднувати і вчасно коректувати системну і місцеву терапію. У статті також розглянуті сучасні погляди на патогенез акне. Зважаючи на комплексну природу акне, його терапія теж є комплексною і поетапною. Згідно з чинними клінічними рекомендаціями і даними нещодавніх досліджень мікробної складової патогенезу акне, сформульовані наступні висновки: пацієнтки з акне потребують оцінки андрогенного статусу, визначення джерела гіперандрогенії, включаючи оцінку тканинних андрогенів; у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників має визначатись фенотипова форма синдрому і проводитись оцінка кардіометаболічних ризиків; при формах акне, які лікують із застосуванням місцевої або системної антибактеріальної терапії, доцільним є визначення антибіотикочутливості патогену, виділеного із запаленої пілосебаційної одиниці.
URI (Унифицированный идентификатор ресурса): http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/636
ISSN: 2309-4117
Располагается в коллекциях:Відділення ендокринної гінекології



Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.