Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс: http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/160
Название: МОЖЛИВОСТІ НЕГОРМОНАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ В ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ
Другие названия: POSSIBILITIES OF NON-HORMONAL THERAPY OF UTERINE FIBROIDS IN WOMEN OF REPRODUCTIVE AGE
ВОЗМОЖНОСТИ НЕГОРМОНАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ МИОМЫ МАТКИ У ЖЕНЩИН РЕПРОДУКТИВНОГО ВОЗРАСТА
Авторы: Корнацька, А.Г.
Чубей, Г.В,
Флаксемберг, М.А.
Ровенько, О.О.
Ключевые слова: Лейоміома матки, негормональна терапія, імуногістохімічні маркери, Епігалін.
Uterine leiomyoma, non-hormonal therapy, immunohistochemical markers, Epigalin.
Дата публикации: 3-мая-2018
Издательство: Репродуктивная эндокринология
Серия/номер: doi;10.18370/2309-4117.2018.41.38-41
Краткий осмотр (реферат): Актуальність проблеми лейоміоми матки (ЛМ) пов’язана з високою частотою захворюваності та постійною тенденцією до її збільшення, омолодженням патології та несприятливим впливом на можливість реалізації репродуктивної функції. Було проведено дослідження ефективності Епігаліну в лікуванні ЛМ у жінок репродуктивного віку щодо впливу на клінічні прояви захворювання, розміри вузлів та матки з урахуванням імуногістохімічних маркерів патологічного процесу. У клінічному дослідженні під спостереженням знаходилися 80 хворих з ЛМ репродуктивного віку від 26 до 43 років. 43 жінки, які склали основну групу, отримували комбінований фітохімічний засіб Епігалін, що містить 200 мг індол-3-карбінолу та 45 мг епігаллокатехін-3-галлату, по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 3 місяців. Отримані результати порівнювали з даними 37 хворих із ЛМ, які отримували однокомпонентний засіб, що містить індол-3-карбінол у добовій дозі 400 мг, розділеній на два прийоми, протягом 3 місяців (група порівняння). Ефективність лікування оцінювали через три місяці за клінічними проявами, скаргами і даними УЗД. Проведені імуногістохімічні дослідження показали: що нижчою є експресія TNF-α, як ключового медіатора запальної реакції та імунної відповіді, який забезпечує протипухлинний захист шляхом регуляції апоптозу, то більшим є проліферативний потенціал в клітинах ЛМ. Тому призначення засобів, що регулюють апоптоз, зокрема епігаллокатехіну-3-галлату, є патогенетично обгрунтованим. Залежно від клініко-морфологічної картини захворювання Епігалін може використовуватися і як самостійна терапія, і в поєднанні з іншими препаратами, а також як ад’ювантна терапія після хірургічного лікування, оскільки проведення міомектомії не усуває основну причину захворювання. Використання Епігаліну по 2 капсули на добу протягом 3 місяців у жінок із ЛМ дозволяє домогтися суб’єктивного і об’єктивного поліпшення у 65,1% і 60,5% випадків відповідно. А хороша переносимість і нешкідливість препарату дозволяє призначати його тривалими курсами.
URI (Унифицированный идентификатор ресурса): http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/160
ISSN: 2309-4117
Располагается в коллекциях:Відділення планування сім’ї



Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.