ЗВИЧНЕ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ: СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМИ НА ПРЕГРАВІДАРНОМУ ЕТАПІ

Abstract

У статті висвітлюються питання актуальності проблеми невиношування вагітності у світі та в Україні в сучасних умовах. Особлива увага приділяється звичному невиношуванню вагітності (ЗНВ), з яким стикається приблизно 1–3% усіх пар репродуктивного віку. Близько 50% випадків невиношування відбувається з невідомих причин. На сьогодні відомі такі чинники ЗНВ: генетичні, анатомічні, ендокринні, імунні, інфекційні, чоловічий тощо. За останні 10–15 років суттєво змінились погляди на антифосфоліпідний синдром як причину ЗНВ. Вважається, що спорадичні ранні втрати вагітності переважно пов’язані з хромосомними аномаліями плода й не є ознаками проблем в організмі жінки. Залишаються незмінними погляди на суттєву роль у розвитку ЗНВ таких чинників, як паління, алкоголь, наркоманія, низький соціально-економічний статус, дефіцит / надлишок маси тіла, стрес. Реальним виходом із цієї ситуації може стати адекватно організована та вчасно проведена якісна прегравідарна підготовка, що являє собою комплекс діагностичних, профілактичних та лікувальних заходів, спрямованих на оцінку стану здоров’я та підготовку подружньої пари до зачаття, виношування вагітності та народження здорової дитини. Найкращим часом для настання нової вагітності вважається період 3–6 міс. після самовільного аборту. Порівняно із зачаттям, що відбулося пізніше, у цей час значуще нижчою є частота повторного викидня, ектопічної вагітності, передчасних пологів, низької маси плода під час народження, кесаревого розтину та індукованих пологів. З огляду на чинники ризику, сформульовано ключові рекомендації щодо прегравідарної підготовки жінок зі ЗНВ. Як базовий принцип визначено, що проводити обстеження та лікування після першої втрати вагітності не рекомендується, оскільки це зазвичай є спорадичною подією. Решта рекомендацій охоплює: комплексний підхід (визначення стану соматичного здоров’я, виявлення екстрагенітальної патології та її корекція із залученням суміжних фахівців за потреби); модифікацію способу життя та дотацію вітамінів і мікроелементів; планову вакцинацію; генетичне дослідження; корекцію анатомічних порушень жіночих репродуктивних органів; корекцію антифосфоліпідного синдрому та спадкових тромбофілій; елімінацію інфекційних чинників; відновлення нормального біоценозу піхви; корекцію ендокринних чинників; корекцію чоловічого чинника та психоемоційних порушень. Окрема увага сфокусована на ролі прогестерону в профілактиці ЗНВ. Більшість фахівців одностайні щодо переваг різних форм (вагінальних, сублінгвальних) саме мікронізованого прогестерону, що доведено численними дослідженнями.