ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ТРИВОЖНОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ І СТРЕСУ У ВАГІТНИХ ЖІНОК В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Abstract

Вагітність – є періодом ризику виникнення психоемоційних змін, це новий етап з низкою пе- ребудов у свідомості жінки. Високий рівень стресу під час вагітності пов’язаний з низкою несприя- тливих психологічних і фізіологічних наслідків для матері та дитини. В реаліях сьогодення, додат- ковим стресовим фактором для українських жінок стала війна. Вагітні жінки, які стикаються з бо- йовими діями мають вищий ризик смерті під час вагітності та вищий шанс народити нездорових дітей. Виявити можливі фактори, що сприятимуть психоемоційній зміні вагітних – важливий про- цес, який необхідно якнайшвидше виявити з початку вагітності. Мета роботи. Вивчити показники тривожності психоемоційного напруження і стресу у вагітних жінок в умовах воєнного стану. Ма- теріали та методи. Проведено психометричне тестування 50 вагітних жінок за допомогою трьох шкал для оцінки тривожності/стресу: шкала Спілбергера-Ханіна, шкала психологічного стресу (PSM-25) та шкала оцінки впливу травматичної події (IES-R). Досліджувані жінки були поділені на три групи: група 1 – вагітні, які на початку повномасштабного вторгнення знаходилися в населе- них пунктах, де велися активні бойові дії, або їхні міста перебували під постійними ракетними об- стрілами і не змінювали місце проживання (17 жінок, одна знаходилася в окупації < 1 місяця); група 2 – жінки, які були внутрішньо переміщеними особами (13 осіб, двоє перебували в населених пунктах, що були окуповані < 1 місяця); група 3 – жінки (20 осіб), які перебували в населених пунктах, де не велися активні бойові дії. Результати. За шкалою Спілбергера-Ханіна найбільший показник реак- тивної (46,2%, n=6) та особистісної тривожності (38,5%, n=5) спостерігався у групі жінок, що були внутрішньо переміщеними особами. Результати шкали оцінки впливу травматичної події (IES-R) були наступними, за субшкалою вторгнення найбільший рівень спостерігався у групі жінок, які пе- ребували в населених пунктах, де не велися активні бойові дії (45%, n=9), уникнення – у жінок, які не змінювали місце проживання, де були або продовжуються активні бойові дії (58,8%, n=10), збудження – у внутрішньо переміщених осіб (46,2%, n=6). За шкалою психологічного стресу (PSM-25) високий рівень стресу не мала жодна жінка, підвищений у жінок з першої групи дослідження (23,5%, n=4). У першій досліджуваній групі серед ускладнень переважали багатоводдя (29,4%, n=5), синдром за- тримки росту плода (11,8%, n=2), патологія локалізації пуповини (5,9%, n=1), передчасне відшару- вання нормально розташованої плаценти (11,8%, n=2) та одна жінка мала оперативне втручання під час вагітності (5,9%, n=1).У другій групі – загроза переривання вагітності (30,8%, n=4), гестоз першої половини вагітності (7,7%, n=1) та патологія локалізації плаценти (7,7%, n=1).У третій групі – загроза передчасних пологів (35%, n=7), прееклампсія (20%, n=4), маловоддя (25%, n=5), па- тологія плаценти (20%, n=4) та передчасний розрив плодових оболонок (25%, n=5). Щодо завер- шення вагітностей (таблиця 4), більшість вагітностей в усіх досліджуваних групах завершилися терміновими пологами, найбільший відсоток передчасних пологів (35%, n=7) спостерігався у тре- тій групі. У жінок, які перебували жінки з зони активних бойових дій (група 1) зафіксовано один випа- док неонатальної смерті, що була пов’язана зі значними вадами розвитку плода. Висновки. Отже, стрес – це адаптаційний процес, що призводить до змін в організмі. У даному дослідженні кожна група піддавалася стресу. Варто зауважити, що не лише війна є стресовим фактором під час ва- гітності, а і сама вагітність, її паритет, наявність соматичного захворювання. Тому необхідно розробляти заходи для психопрофілактики жінок та проводити подальші спостереження, оцінюючи більші когорти досліджень.