Трансплантована нирка і вагітність (Огляд літератури)

Abstract

Стаття присвячена огляду літератури, який висвітлює питання материнських та перинатальних ускладнень і тактики ведення вагітних реципієнток ниркового трансплантата. Детально розглянуто ризики розвитку гіпертензивних ускладнень, прееклампсії, інфекційних ускладнень, геста- ційного діабету та ризик для плода під час вагітності у даної категорії жінок. Вагітність як така не спричинює від- торгнення трансплантата, проте догестаційна артеріальна гіпертензія, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові та значна протеїнурія до настання вагітності є факторами ризику для розвитку даного ускладнення. Серед ва- гітних з нирковим трансплантатом є значно вищими ризики розвитку затримки росту плода та передчасних пологів. У статті наведено рекомендації щодо оптимального часу настання вагітності після трансплантації різних професій- них медичних товариств, хоча в цьому питанні досі не досягнуто згоди: American Society of Transplantation ствер- джує, що ідеальним терміном є період 12–24 міс після перенесеної трансплантації, тоді як European best practice guidelines рекомендує планування настання вагітності не раніше як за 2 роки після операції. Спостереження за вагітною реципієнткою ниркового трансплантата має проводити акушер-гінеколог з досвідом ведення вагітності високого ризику у команді з трансплантологом та перинатологом або неонатологом. Усі вагітні реципієнтки ниркового трансплантата мають ретельно контролювати артеріальний тиск, а у разі його підвищення має проводитись агресивна гіпотензивна терапія. Також необхідно здійснювати контроль функції трансплантата, за підозри його відторгнення можливим є проведення УЗД-контрольованої біопсії нирки. Представлено принципи імуносупресивної терапії під час вагітності, яка включає преднізолон, метилпреднізолон, такролі- мус, циклоспорин та азатіоприн, з описом побічних ефектів для матері, впливу на плід та грудне вигодовування кожного з препаратів. За відсутності акушерських ускладнень оптимальним методом розродження є спонтанні пологи через природні пологові шляхи у терміні 38–40 тиж вагітності. Грудне вигодовування рекомендують, незважаючи на імуносупресивну тера- пію. Препаратами, що виключають грудне вигодовування, є мікофенолату мофетил, сиролімус, еверолімус та белатацепт. Попри високі ризики вагітності та пологів, у реципієнток ниркового трансплантата є хороші шанси виносити та на- родити живу дитину та зберегти при цьому власне здоров’я. Тому слід заохочувати материнство серед таких жінок, підтримувати їх та надавати висококваліфіковану медичну допомогу.