РОЛЬ ЗАПАЛЬНОГО ФАКТОРА В ГЕНЕЗІ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХ ЗМІН ЕНДОМЕТРІЯ В ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

Abstract

Мета дослідження – виявити можливу роль мікробного і вірусного чинника у розвитку неатипової гіперплазії ендометрія в жінок репродуктивного віку й оцінити ступінь експресії рецепторів стероїдних гормонів (естрогену та прогестерону) в патологічно зміненій тканині. Матеріали та методи. Ми дослідили 60 зразків ендометрія в жінок із неатиповою гіперплазією ендометрія. Група контролю була представлена 10 здоровими жінками репродуктивного віку без гінекологічної патології. Проведено імуногістохімічні дослідження матеріалу: визначення експресивності ядерного рецептора – естрогену за допомогою непрямого стрептавідин-пероксидазного методу виявлення експресії антитіл до рецепторів естрогенів (Clone SP1) (виробництво Thermo scientific, моноклональні кролячі антитіла, робоче розведення 1:100 – 1:400, система детекції UltraVision LP), прогестерону (Clone YR85) (виробництво Thermo scientific, моноклональні кролячі антитіла, робоче розведення 1:25–1:50, система детекції UltraVision LP) з морфометричним їх аналізом і виявлення плазмоцитарних клітин CD-138 (Ab-2) (Syndecan-1) (виробництво Thermo scientific, мишачі антитіла, робоче розведення 1:10–1:20, система детекції UltraVision LP). Інтенсивність імуногістохімічної реакції оцінювали напівкількісним методом за 3-бальною шкалою: «-/+» – відсутність реакції; «++» – помірна реакція; «+++» – виражена реакція. Для кожного випадку підраховується відсоток забарвлених із різним ступенем інтенсивності ядер. Поширеність реакції в цитоплазмі оцінювали напівкількісним методом таким чином: 0 – немає забарвлення; 1 – менше 25 % позитивно забарвлених клітин; 2 – більше 25 % і менше 75 % позитивно забарвлених клітин; 3 – однорідне забарвлення більше 75 % клітин. Результати дослідження та їх обговорення. Перед проведенням імуногістохімічного дослідження гіперплазованої ендометріальної тканини ми проводили бактеріологічний і вірусологічний аналіз матеріалу, отриманого з порожнини матки з метою аналізу мікробного обсіменіння у пацієнток із неатиповою гіперплазією ендометрія. Так, результати даних досліджень свідчать про реєстрацію у всіх пацієнток із неатиповою гіперплазією ендометрія різних видів мікрофлори, однак верифіковані титри в більшості випадків не перевищували 10 2 –10 3 ступеня. Згідно з отриманими результатами, у посівах з порожнини матки найчастіше на поживних середовищах висівали анаеробні мікроорганізми – Bacteroides, виявлені у 30,0 % хворих. Пацієнткам із неатиповою гіперплазією ендометрія на сучасному етапі призначали не тільки бактеріологічне і вірусологічне обстеження, а й здійснення імуногістохімічного визначення маркера CD-138, що є «золотим стандартом» підтвердження хронічного ендометриту. Таким чином, хронічний ендометрит є однією з важливих патогенетичних ланок розвитку гіперплазії ендометрія, що вимагає не тільки своєчасної та точної діагностики, але і нової тактики в підходах до лікування даної патології, а саме на першому етапі призначення антибактеріальної і противірусної терапії відповідно до результатів бактеріально-вірусного обстеження. Отже, ми можемо говорити не тільки про гормонально-метаболічний шлях розвитку гіперпластичних процесів ендометрія, а й роль запального фактора у виникненні даної патології. Висновки. Наведені дані про роль мікробного і вірусного факторів у розвитку неатипової гіперплазії ендометрія в жінок репродуктивного віку. Встановлено структуру мікробного обсіменіння порожнини матки в таких жінок. Антигени вірусу цитомегалії в гіперплазованому ендометрії виявлені в 38,3 % випадків. Визначена гіперекспресія рецепторів стероїдних гормонів у зміненій ендометріальній тканині в жінок із неатиповою гіперплазією ендометрія на тлі запального процесу (CD-138 позитивний), що відрізняється гетерогенністю і мозаїцизмом експресії зафарбовування, що, можливо, пов’язано зі ступенем ураження клітинних елементів персистуючим впливом бактеріально-вірусного чинника.