Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/614
Назва: УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ), ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ «МЕНОПАУЗАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ ТА ІНШІ РОЗЛАДИ В ПЕРИМЕНОПАУЗАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ»
Інші назви: UNIFIED CLINICAL PROTOCOL OF PRIMARY, SECONDARY (SPECIALIZED), TERTIARY (HIGHLY SPECIALIZED) MEDICAL CARE “MENOPAUSAL DISORDERS AND OTHER DISORDERS IN THE PERIMENOPAUSAL PERIOD”
Автори: Манжалій, Е.Г.
Татарчук, Т.Ф.
Тутченко, Т.М.
Косей, Н.В.
Мневець, Р.О.
Ключові слова: синдром полікістозних яєчників, неалкогольна жирова хвороба печінки, гіперандрогенія, інсулінорезистентність, глобулін, що зв’язує стероїдні гормони, жирова інфільтрація.
polycystic ovary syndrome, nonalcoholic fatty liver disease, hyperandrogenism, insulin resistance, sex steroid-binding globulin, fatty liver.
Дата публікації: 16-гру-2023
Видавництво: Репродуктивна Ендокринологія
Серія/номер: DOI:;http://dx.doi.org/10.18370/2309-4117.2023.70.40-45
Короткий огляд (реферат): Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) та неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є двома розповсюдженими неінфекційними патологіями, частота та медико-соціальна значущість яких значно зросли впродовж останніх десятиріч і відображають впливи радикальних змін способу життя людини на здоров’я людства в трансгенераційному аспекті. Унаслідок відсутності повного розуміння етіології та патогенезу СПКЯ та НАЖХП сучасна медицина досі не має етіопатогенетичних методів лікування цих розповсюджених захворювань. Існують епідеміологічні та патогенетичні підстави вважати СПКЯ і НАЖХП пов’язаними патологіями, що створює перспективу покращення ефективності їх менеджменту в результаті об’єднаного підходу до наукових досліджень і впровадження їх результатів у медичну практику. Мета огляду: узагальнення актуальних наукових даних щодо взаємних патофізіологічних і клінічних взаємозв’язків СПКЯ і НАЖХП, що можуть сприяти покращенню ефективності менеджменту обох захворювань. Патогенетичні зв’язки між СПКЯ та НАЖХП є двобічними. За сучасними даними видається можливим розглядати СПКЯ як вагомий чинник ризику розвитку НАЖХП в жінок репродуктивного віку як за наявності надлишкової ваги, так і за нормальної маси тіла. Як відомо, печінка бере участь у кліренсі андрогенів шляхом утворення глобуліну, що зв’язує стероїдні гормони, а також в інактивації інсуліну. Порушення цих метаболічних процесів внаслідок патології печінки може призводити до появи або посилення лабораторних і клінічних ознак гіперандрогенії та розвитку гіперінсулінемії та інсулінорезистентності. Висновки. Наявність жирової інфільтрації печінки й особливо стеатогепатиту поглиблює гормональні порушення, притаманні СПКЯ (передусім, підвищення рівня вільної фракції андрогенів, інсулінорезистентність і овуляторна дисфункція), а також потенціює та пришвидшує розвиток кардіометаболічних ускладнень, серед яких – атерогенна дисліпідемія, дисглікемія, метаболічний синдром та кардіоваскулярні ускладнення. Раннє виявлення НАЖХП у жінок із СПКЯ незалежно від наявності ожиріння може сприяти підвищенню ефективності менеджменту СПКЯ та попередженню кардіометаболічних ризиків.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/614
ISSN: 2309-4117
Розташовується у зібраннях:Відділення ендокринної гінекології



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.