КАЗУЇСТИЧНІ ВИПАДКИ МІГРАЦІЇ ВНУТРІШНЬОМАТКОВОЇ СПІРАЛІ

Abstract

Метою даної статті стало надання інформації щодо поодиноких випадків міграції внутрішньоматкових контрацептивів (ВМК), знайомство з якими буде корисним у медичній практиці. При аналізі медичної літератури, пов’язаної з міграцією ВМК, звертає на себе увагу великий діапазон розташування ектопованих спіралей та різноманітність клінічних проявів. Зазвичай встановлення внутрішньоматкової спіралі (ВМС) не викликає труднощів. Однак іноді можуть виникати ускладнення: інфекція, маткові кровотечі, позаматкова вагітність та перфорація матки. Це відбувається не дуже часто, але водночас є потенційно серйозним ускладненням. У випадках повної перфорації ВМК може мігрувати в різноманітні інтраабдомінальні структури. Так, за даними аналізу медичної літератури, найчастіше ВМК мігрують у великий сальник (26,7%), кишеню Дугласа (21,5%), просвіт товстої кишки (10,4%), міометрій (7,4%), широку зв’язку матки (6,7%), черевну порожнину (5,2%), тонку кишку (4,4%), товсту кишку (3,7%), сечовий міхур, пах, яєчники, маткові труби. Жінки з хронічним тазовим болем на тлі встановленого ВМК повинні бути ретельно досліджені на предмет можливої перфорації матки або внутрішньоматкової міграції. У диференціальній діагностиці причин больового синдрому основна роль відводиться УЗ дослідженню та гістероскопії, що дозволяє точно визначити положення ВМС в порожнині матки або за її межами. Однак у випадках часткової міграції використовуються додаткові уточнювальні методи діагностики. Комп’ютерна томографія є ефективною для визначення розташування ВМС та її відносин із сусідніми структурами, а також дозволяє оцінити інші можливі причини дисфункції сечового тракту. Всі сучасні ВМК є рентгеноконтрастними, тому для визначення їхньої локалізації також використовується оглядова рентгенографія. Діапазон методів вилучення ВМК, що мігрували, досить різноманітний, але пріоритетними є ендоскопічні методики. Незважаючи на суперечливість поглядів щодо ведення жінок із позаматковим розташуванням ВМК та відсутністю будь-яких симптомів, всі позаматкові засоби контрацепції повинні бути вилучені якомога швидше після постановки діагнозу, враховуючи їхній тип та локалізацію.