Роль гормонального та обмінного дисбалансу в розвитку порушень обтураційної функції шийки матки та способи його корекції

Abstract

У статті представлено результати дослідження ефективності удосконаленого лікувально-профілактичного комплексу з довготривалою підтримкою вагітності мікронізованим прогестероном у вагінальній і сублінгвальній формах, магнію оротату дигідратом, аргініну глутаматом, а також двоетапною санацією статевих шляхів за допомогою призначення місцевої антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості мікробних асоціантів і селективних пробіотиків у вагітних з порушенням обтураційної функції шийки матки (ШМ). Матеріали і методи дослідження. Усі вагітні з порушенням обтураційної функції ШМ знаходилися на лікуванні і розродженні у відділенні патології вагітності та пологів ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України». Залежно від схеми терапії їх розподілили на дві групи. Основну групу становили 38 вагітних, яким призначали запропонований удосконалений комплекс лікувально-профілактичних заходів; групу порівняння – 63 вагітні, які отримували загальноприйнятий курс лікування у повній відповідності до клінічного протоколу з акушерської допомоги, затвердженого Наказом МОЗ України від 03.11.2008 р. № 624 «Невиношування вагітності». Механічне відновлення обтураційної спроможності ШМ виконувалось за показаннями шляхом проведення серкляжу або введення силіконового цервікального перфорованого песарію (СЦПП). Контрольну групу сформували 34 вагітних із фізіологічними властивос- тями обтураційної функції ШМ. Результати дослідження та їх обговорення. Серед обстежених із порушенням обтураційної функції ШМ переважали першо- (45,5 %) і повторновагітні, які народжували вперше (65,3 %); 76,2 % з них мали типові фенотипічні прояви недиференційованої дисплазії сполучної тканини і 86,8 % – інфекційно-запальних захворювань урогенітальної сфери. Основними ускладненнями вагітності були рецидивуюча загроза переривання вагітності (76,2 %), плацентарна дисфункція (24,8 %), бактеріальний вагіноз (20,8 %), вагініт (66,3 %) і аномальна кількість амніотичної рідини (24,8 %), частота яких достовірно відрізнялася від показників контрольної групи. Результати проведених досліджень напередодні лікування свідчать про глибокі порушення в системі обміну колагену І типу, мікронутрієнтного статусу та гормонального гомеостазу у цих вагітних. Так, у динаміці обстежень у пацієнток із порушенням обтураційної функції ШМ визначались достовірне зростання концентрації маркера синтезу колагену Total P1NP (68,15 ± 3,55 нг/мл) при фізіологічному середньому значенні маркера резорбції сполучної тканини β-CrossLaps (0,390 ± 0,02 нг/мл); сінергічне підвищення в плазмі крові концентрації загального Са (2,60 ± 0,03 ммоль/л) на 17,6 %; іонізованого Са (1,39 ± 0,02 ммоль/л) на 25,2 % і загального фосфору (1,50 ± 0,02 ммоль/л) на 32,7 % при дефіциті іонізованого Mg (0,64 ± 0,01 ммоль/л) і зниженні вмісту K+ (3,29 ± 0,09 ммоль/л) та Na+ (127,57 ± 1,72 ммоль/л) відповідно на 20,5 і 9,7 % у по- рівнянні з аналогічними показниками в групі контролю. Порушення гормонального гомеостазу характеризувалися зниженням майже в 2 рази середньої концентрації прогестерону при динамічному зростанні в межах гестаційної норми вмісту естрадіолу. Рівень стрес-асоційованих гормонів (кортизол, пролактин) майже в 2 рази перевищував відповідні показники в групі контролю. На фоні удосконаленої терапії у вагітних основної групи відзначалось достовірне зниження рівня маркера синтезу колагену І типу Total P1NP (60,05 ± 2,40 нг/мл), підвищення концентрації іонізованого Mg на 21,5 % при одночасному зниженні вмісту загального (на 6,2 %) й іонізованого (на 6,6 %) Са до рівня показників вагітних контрольної групи. Також мали місце стабілізація концентрації іонізованого фосфору практично на показниках верхньої межі фізіологічної норми (основна група 1,42 ± 0,02 ммоль/л; група контролю 1,13 ± 0,06 ммоль/л; група порівняння 1,50 ± 0,03 ммоль/л; р < 0,05) і відновлення співвідношення Na+/K+ до показників групи контролю (34,4 і 34,1 відповідно). Призначення мікронізованого прогестерону в комбінації з аргініну глутаматом супроводжувалось достовірним зростанням концентрації прогестерону в плазмі крові до 621,00 ± 15,23 нмоль/л, що достовірно перевищувало показники в групі порівняння (454,71 ± 8,05 нмоль/л; р < 0,05) на 36,8 % і не відрізнялось від таких у контрольній групі (679,43 ± 6,0 нмоль/л; р < 0,05). Водночас у вагітних основної групи спостерігалося зниження біосинтезу стрес-асоційованих гормонів до показників гестаційної норми. Усунення порушень у системі обміну колагену І типу, мікронутрієнтного статусу та гормонального гомеостазу дало змогу у 63,2 % вагітних основної групи застосувати найбільш безпечний і безболісний метод консервативної корекції порушення обтураційної функції ШМ – СЦПП, а у 28,9 % осіб із факторами ризику порушення цієї функції, госпіталізованих профілактично на доклінічному етапі, – відмовитись від використання механічних способів її відновлення. У той же час у групі порівняння механічного відновлення обтураційної функції ШМ зазнали усі пацієнтки: у 22,2 % випадків на шийку було накладено серкляж, в 74,6 % – введено СЦПП. Висновки. Сприятливий вплив розробленої схеми терапії в основній групі підтверджується зменшенням питомої ваги загрозливих передчасних пологів (55,3 проти 88,9 % в групі порівняння; р < 0,05), плацентарної дисфункції (15,8 проти 30,2 %; р < 0,05), вагініту (29,0 проти 88,9 %; р < 0,05), бактеріального вагінозу (10,5 проти 27,0 %; р < 0,05). Це сприяло пролонгуванню вагітності до термінових пологів у 97,4 % породіль осно- вної групи (у 81,0 % в групі порівняння), збільшенню середньої маси тіла новонароджених на 316,0 ± 25,68 г і зменшенню питомої ваги дітей, які народилися в стані асфіксії до 7,9 % (20,6 % у групі порівняння).