ЗАСТОСУВАННЯ УЛЬТРАСОНОГРАФІЇ ДЛЯ ВИБОРУ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З ЛЕЙОМІОМОЮ МАТКИ

Abstract

Мета роботи - вивчити стан органів малого таза у жінок репродуктивного віку з лейоміомою матки залежно від виду лікування на основі ультрасонографічного моніторінгу. Матеріал і методи. Обстежено 299 жінок репродуктивного віку. Пацієнток розподілили на три групи: 1-шу групу склали 159 жінок із лейоміомою матки (ЛМ), яким проведено хірургічне лікування, 2-гу групу – 120 жінок з ЛМ, яким проведено консервативне лікування, 3-тю групу контролю склали 20 здорових жінок репродуктивного віку. З метою одержання найбільш повної інформації щодо розмірів матки, структури і топографії міоматозних вузлів (МВ), особливостей їх васкуляризації пацієнткам проводилося ультразвукове (УЗ) дослідження до та через три місяці після лікування. Результати. УЗ дослідження середніх параметрів тіла матки в основних групах показало перевищення цих показників відносно контрольної групи (у 3,2 раза в 1-й групі і в 1,3 раза у 2-й групі). Об'єм матки був більше у жінок 1-ї групи порівняно з жінками 2-ї та 3-ї груп (р<0,05). У більшості випадків, у 139 (49,0 %) жінок основних груп, локалізація міоматозних вузлів (МВ) була інтрамуральна з центральним ростом, при цьому не змінювалась конфігурація матки зовні та не відбувалась деформація її порожнини. У той час, як інтрамуральні вузли з цетрипетальним ростом деформували порожнину матки в 39 (14,0 %) випадках, а центрифунгальним – у 100 (36,0 %) обстежених – її контур. Для жінок із найбільшими розмірами матки був характерним змішаний та центральний тип ангіоархітектоніки. При динамічному УЗ обстеженні в жінок після консервативної міомектомії, що не отримували додатково гормональної терапії, рівень перфузії міометрія був вищим, ніж у тих, хто отримав до та після лікування гонадотропін рилізинг гормони, що може бути прогностично більш сприятливим для виникнення рецидиву ЛМ. Жінки 2-ї групи після отримання консервативного лікування мали позитивну тенденцію щодо зменшення об’єму матки та МВ. Висновки. УЗ дослідження можна вважати високоінформативним, неінвазивним методом, що допомагає встановити наявність, розміщення, структуру, розміри МВ, виявити супутню патологію органів малого таза, а також в доповненні з кольоровим доплерівським картуванням та імпульсним доплером виявити наявність пухлинного кровообігу. Ехографічна та доплерометрична оцінка ЛМ поряд з особливостями васкуляризації в діагностичному алгоритмі допомагає диференційовано підходити до вибору методу лікування (консервативного або хірургічного).