КІЛЬКІСТЬ ПРИРОДНИХ КІЛЕРІВ НЕ ВИЗНАЧАЄ РІВЕНЬ ЦИТОТОКСИЧНОСТІ

Abstract

Цитотоксичність природних кілерних лімфоцитів є важливим фізіологічним параметром стану імунної системи. Клінічна раціональність визначення цитотоксичності досі залишається дискутабельною, зокрема, через складність її визначення в рутинній лабораторній діагностиці. Ми провели дослідження цитотоксичності природних кілерів і вимірювання відсотка природних кілерних лімфоцитів серед 8864 пацієнток із неплідністю. Частка пацієнток із високою цитотоксичністю природних кілерів у загальній популяції була збільшена, особливо серед пацієнток із множинними репродуктивними втратами у минулому (41,6 %), порівняно з пацієнтками із не ускладненим анамнезом первинна неплідність (24,4 %) і вторинна неплідність (18,7 %). У загальній популяції відсоток природних кілерів достовірно корелював із цитотоксичністю (r = 0,426, p < 0,0001), проте за розділення пацієнтів на групи відповідно до рівня природних кілерів кореляція повністю зникала в усіх групах із нормальною кількістю природних кілерів. Водночас серед пацієнток із акцентовано високою та низькою цитотоксичністю кореляція залишалася високо достовірною. Відсоток природних кілерів достовірно корелював із цитотоксичністю (r = 0,2021, p < 0,0001) у пацієнток із високим відсотком природних кілерів (> 17,5 %). У пацієнток із відсотком природних кілерів 15–17,5 % кореляція була не така висока, проте достовірна (r = 0,1213, p = 0,0155). Також достовірно високу кореляцію (r = 0,2689, p < 0,0001) спостерігали у пацієнток із відсотком природних кілерів < 7 % (1,7–7,3 %), тоді як пацієнтки з відсотком 7,3–15 % не мали достовірної корелятивної асоціації між відсотком природних кілерів і їхньою цитотоксичністю. Результати засвідчують неможливість прогнозування функціональної активності природних кілерних клітин у індивідуумів із нормальними рівнями природних кілерних лімфоцитів. За нормальної кількості природних кілерів їхній цитотоксичний прояв перебуває під регуляторним контролем, може генерувати актуально-необхідну цитотоксичну активність, тоді як за зниженого чи збільшеного рівня природних кілерних лімфоцитів регуляторні механізми не здатні компенсувати акцентуацію. Отже, акцентуація має самостійний незалежний безпосередній вплив на функціональну активність.