СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИБОРУ АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСАХ ТАЗОВИХ ОРГАНІВ: РОЛЬ ІННОВАЦІЙНИХ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ

Abstract

Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) – узагальнююче поняття, яке включає інфекційно-запальні ураження ендометрія, маткових труб і яєчників. ЗЗОМТ є однією з основних причин звернень жінок репродуктивного віку до гінекологів, а за відсутності лікування – причиною порушення репродуктивної функції, синдрому хронічних тазових болів, ектопічної вагітності. В даній статті представлений огляд актуальних клінічних настанов щодо діагностики та загальних лікувальних підходів ЗЗОМТ. Проведено детальний аналіз даних сучасних наукових досліджень, присвячених зміні структури збудників ЗЗОМТ та особливостям їх перебігу в сучасних умовах. Незважаючи на провідну роль інфекцій, що передаються статевим шляхом, велике значення в патогенезі цієї патології належить умовно-патогенній флорі. До особливостей клінічного перебігу ЗЗОМТ належить зростання частоти рецидивних форм зі стертою симптоматикою. Зазначені особливості пов’язані зі зростаючим у всьому світі феноменом антибіотикорезистентності. Наведені дані звіту Європейської мережі нагляду за стійкістю до протимікробних препаратів при Європейському центрі з профілактики і контролю захворювань «Нагляд за антибіотикорезистентністю 2017» про розповсюдженість стійкості до найбільш застосовуваних протимікробних препаратів серед основних клінічно значущих умовно-патогенних бактерій. За даними звіту, неспецифічні бактеріальні збудники ЗЗОМТ в європейському регіоні показують досить високі темпи розвитку антибіотикорезистентності. Водночас досвід багатьох країн яскраво демонструє ефективність стратегії контролю протимікробної терапії, одним із основних принципів якої є застосовування мікробіологічних досліджень за будь-якої можливості при прийнятті рішення про антибактеріальну-терапію. Таким чином, незалежно від того, чи є представник умовно-патогенної флори безпосередньою причиною тяжкого перебігу ЗЗОМТ або вторинною на фоні попереднього ураження інфекціями, що передаються статевим шляхом, його ідентифікація і визначення антибіотикочутливості є критичним для ефективного лікування особливо важких форм ЗЗОМТ з огляду на поширеність антибіотикорезистентності.