УСКЛАДНЕНИЙ ХРОНІЧНИЙ САЛЬПІНГООФОРИТ У МОЛОДИХ. МОЖЛИВОСТІ КОНСЕРВАТИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Abstract

Мета дослідження: вдосконалення схеми консервативного лікування в молодих жінок хронічного сальпінгоофориту, ускладненого гідросальпінксом. Матеріали та методи. У дослідження увійшли 65 пацієнток із хронічним сальпінгоофоритом, ускладненим гідросальпінксом. Середній вік обстежених склав 28 ± 5,9 років. Методом простої рандомізації жінки були поділені на 2 групи залежно від схеми призначеної терапії. Пацієнткам I групи (33 жінки), окрім стандартного комплексу, призначили супозиторії Дістрептаза® ректально на період 15 днів. Пацієнтки ІІ групи (32 особи) отримали стандартний комплекс, до складу якого входили антибактеріальний препарат та симбіотик. Діагностичний комплекс, що проводився в динаміці лікування, включав загальне клінічне, гінекологічне обстеження, комплекс мікробіологічних досліджень. До та через 1 місяць лікування виконували УЗД і визначення в плазмі крові рівнів лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого гормонів, пролактину, естрадіолу та прогестерону. Результати. Швидший регрес больового синдрому в пацієнток, які отримали лікувальний комплекс із включенням супозиторіїв Дістрептаза®, супроводжувався відсутністю сонографічних ознак оклюзії дистальної частини маточної труби у 48,48% пацієнток, стандартна терапія була ефективною в 21,87% жінок. Вже через місяць лікування відзначено відновлення мікробіоценозу статевих шляхів у більшості пацієнток обстежених груп. У жінок І групи дослідження відбувалося достовірне (р < 0,05) підвищення у 3 рази рівня прогестерону в ІІ фазу менструального циклу після закінчення антибактеріальної терапії, що свідчить про відновлення у них овуляторних циклів. Це свідчить про доцільність застосування обраної комбінації препаратів у молодих пацієнток (до 35 років) із нереалізованими репродуктивними планами. Висновки. Лікування хронічного сальпінгоофориту, ускладненого гідросальпінксом, у молодих жінок повинно бути комплексним та включати на першому етапі емпіричну антибактеріальну, протизапальну й антимікотичну терапію, симбіотики і поліферментні препарати, а серед хірургічних методів слід віддавати перевагу органозберігаючим методикам.