Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/622
Назва: ПРОГЕСТАГЕНИ ПРИ ВАГІТНОСТІ ВИСОКОГО РИЗИКУ. ЩО МИ ЗНАЄМО СЬОГОДНІ
Інші назви: PROGESTAGENS IN HIGH-RISK PREGNANCY. WHAT WE KNOW TODAY
Автори: Педаченко, Н.Ю.
Гончарук, Н.П.
Чайківська, Е.Ф.
Татарчук, Т.Ф.
Тутченко, Т.М.
Ключові слова: невиношування вагітності, прогестагени, прогестерон, дидрогестерон.
miscarriages, progestogens, progesterone, dydrogesterone.
Дата публікації: 3-чер-2023
Видавництво: Репродуктивна Ендокринологія
Серія/номер: DOI:;http://dx.doi.org/10.18370/2309-4117.2023.68.22-28
Короткий огляд (реферат): Невиношування вагітності лишається важливою проблемою світового масштабу: щорічно у світі реєструється 23 млн викиднів, тобто 44 втрати вагітності щохвилини, а загальний ризик викидня становить 15,3% від усіх вагітностей. До ефективних методів збереження вагітності (у разі ідіопатичного невиношування вагітності та загрози викидня) належать модифікація способу життя та терапія прогестагенами. Прогестерон є основним гормоном, необхідним для збереження вагітності. Ефективність прогестагенів серед медикаментозних методів, що підвищують шанси на збереження вагітності, доведена численними дослідженнями. Загалом досліджувалися різні види прогестагенів щодо їхньої ефективності та безпеки застосування під час вагітності. Зрештою прогестерон і дидрогестерон стали єдиними прогестагенами, що затверджені для використання в акушерстві: у жінок із клінічними діагнозами загрози викидня та ідіопатичним рецидивним викиднем мікронізований прогестерон і дидрогестерон достовірно знижують частоту викидня. Крім того, у сучасних рандомізованих дослідженнях, проспективних випробуваннях і метааналізах ретельно вивчені питання безпечного застосування прогестагенів і доведено однаковий профіль безпеки дидрогестерону й мікронізованого прогестерону для вагітних і плода. Дослідження продемонстрували, що пероральний дидрогестерон характеризується відносно низькою антагоністичною активністю щодо глюкокортикоїдних і мінералокортикоїдних рецепторів порівняно з прогестероном, а тому добре переноситься. Завдяки особливостям своєї структури дидрогестерон має покращену біодоступність при пероральному застосуванні порівняно з прогестероном, що дозволяє жінці уникати незручностей і дискомфорту, пов’язаних із інтравагінальним або внутрішньом’язовим уведенням прогестерону. Крім того, дидрогестерон має в 1,5 раза вищу спорідненість до рецепторів прогестерону порівняно з мікронізованим прогестероном і виражену протизапальну та імуномодулювальну дію, що забезпечує певні клінічні переваги для пацієнток після повторних втрат вагітності. Отже, прогестагени показані всім пацієнткам зі звичним викиднем з моменту отримання позитивного тесту на вагітність, оскільки знижують ризик викидня. Важливо, що використання прогестагенних препаратів протягом першого та другого триместру вагітності не пов’язане з побічними ефектами.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/622
ISSN: 2309-4117
Розташовується у зібраннях:Відділення ендокринної гінекології



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.