ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ В ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З ЛЕЙОМІОМОЮ МАТКИ В ДИНАМІЦІ ЛІКУВАННЯ

Abstract

Мета дослідження – визначити особливості гормонального гомеостазу в жінок із лейоміомою матки в динаміці лікування. Матеріали та методи. Досліджено гормональний статус 60 жінок віком 26–45 років із лейоміомою матки. 30 жінок отримували лікування антагоністом рецепторів прогестерону – міфепристоном у дозі 50 мг/добу протягом 3 місяців, 30 жінок – терапію агоністом гонадотропного рилізинг-гормону гозереліном у дозі 3,6 мг/добу протягом 3 менструальних циклів. Контрольну групу склали 20 здорових жінок репродуктивного віку. Результати. Наявність лейоміоми матки асоціювалась із відсутністю преовуляторного піку лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів на фоні відносного зростання концентрації естрадіолу у фолікулінову фазу менструального циклу та збільшення рівня прогестерону в периовуляторний період. Субклінічний гіпотиреоз встановлено у 23,3% жінок із лейоміомою матки, а гіперандрогенії змішаного генезу – у 13,3% жінок із міомою. У 21,7% пацієнток з лейоміомою матки відзначено відносне підвищення концентрації кортизолу, що свідчить про наявність хронічного стресу як одного з пускових механізмів патогенезу гормональних порушень за умов лейоміоми матки. Призначення міфепристону не впливало на сироваткові концентрації статевих гормонів і гонадотропінів, що свідчить про дію препарату виключно на локальному рівні. Застосування агоністів гонадотропного рилізинг-гормону призводить до гальмування функції осі гіпофіз-яєчники, проявляючись змінами гормонального гомеостазу у вигляді тимчасової гіпоестрогенії та гіпопрогестеронемії на фоні достовірного зниження рівня гонадотропінів, що має оборотний характер та дозволяє використовувати їх з метою відновлення репродуктивної функції в жінок із лейоміомою матки. Висновки. Встановлені зміни гормонального гомеостазу визначаються особливостями поєднання супутньої ендокринної патології та функціональним станом репродуктивної системи, а гіперпроліферативний процес виникає як наслідок дисфункції ендокринної системи в цілому. Міфепристон не викликає змін гормонального гомеостазу, а гозерелін призводить до стану гіпоестрогенії і гіпопрогестеронемії, що має тимчасовий оборотний характер.