DSpace Собрание:

ПОРІВНЯННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ ТА ЕМБОЛІЗАЦІЇ МАТКОВИХ АРТЕРІЙ У ЖІНОК ІЗ СИМПТОМНОЮ ЛЕЙОМІОМОЮ МАТКИ

Fri, 09 Oct 2020 00:00:00 GMT

Название: ПОРІВНЯННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ ТА ЕМБОЛІЗАЦІЇ МАТКОВИХ АРТЕРІЙ У ЖІНОК ІЗ СИМПТОМНОЮ ЛЕЙОМІОМОЮ МАТКИ Авторы: Бойчук, А.В.; Коптюх, В.І.; Існюк, Н.О. Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – порівняння ефективності, безпеки захворюваності та репродуктивних наслідків лікування лейоміоми тіла матки (ЛТМ), виконаних лапароскопічним доступом і технікою емболізації маткових артерій (ЕМА). Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі гінекологічного відділення КНП «ТКМЛ № 2». За період із 2018 до 2020 р. було проведено 112 лапароскопічних втручань і 52 методики емболізації маткових артерій. Із метою діагностики ЛТМ проводили ультразвукове обстеження органів малого таза, для виконання ЕМА обов’язковою умовою було проведення цитологічного аспірату із порожнини матки. ЕМА проводили в умовах операційної, обладнаної ангіографічним апаратом. Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік жінок, яким проводили лапароскопічне втручання, перебував у межах 38–42 років, індекс маси тіла – від 25,0 до 31,0, середня кількість видалених вузлів – від 2 до 5. Середній діаметр вузлів коливався в межах від 4 до 6 см. Крововтрата під час операції склала 100–150 мл із застосуванням біполярної діатермії, середня тривалість операції склала 50–60 хв. Післяопераційні ускладнення було відмічено у 30 % жінок. У групі жінок, яким проводили ЕМА, середній вік перебував у межах 36–45 років. Індекс маси тіла становов 34,2. Середня кількість вузлів, які піддавали емболізації (склерозуванню), складала в основному 2–3 вузли. Крововтрата під час проведення операції емболізації маткових артерій була відсутня. Середня тривалість операції – 50–60 хв. Тривалість перебування в стаціонарі – 3–4 ліжко-дні. Жінки, які планували вагітність, – це 26,7 % – 30 пацієнток після лапароскопії, і 38,4 % – 20 пацієнток після ЕМА. Змогли виконати дітородну функцію у першій групі 40 % – 12 жінок, у другій групі 25 % – 5 жінок. Висновки. Підсумовуючи результати обох методів лікування лейоміоми матки, ми не отримали даних, які б свідчили про переваги того чи іншого методу. Втім, слід сказати, що ЕМА може бути альтернативою лапароскопії, особливо у групі жінок, які хотіли б виконати репродуктивну функцію в плані дітонародження.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ПРИ КЕСАРЕВОМУ РОЗТИНІ ЗА M. STARK ТА МОДИФІКОВАНОЮ МЕТОДИКОЮ

Wed, 28 Oct 2020 00:00:00 GMT

Название: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ПРИ КЕСАРЕВОМУ РОЗТИНІ ЗА M. STARK ТА МОДИФІКОВАНОЮ МЕТОДИКОЮ Авторы: Гладчук, І.З.; Герман, Ю.В.; Лунько, Т.А.; Григурко, Д.О. Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – провести порівняльний аналіз особливостей перебігу післяопераційного періоду та частоти виникнення ускладнень при кесаревому розтині за M. Stark та при застосуванні модифікованої методики. Матеріали та методи. Проаналізовано перебіг післяопераційного періоду серед 205 випадків абдомінальних пологів, з них 108 пацієнток було прооперовано за модифікованим способом, 97 – за методикою M. Stark. Запропонована техніка кесаревого розтину (КР) базується на раціональній командній роботі хірурга та асистента. Головні відмінності методики абдомінального розродження полягають у використанні вдосконаленого способу входження до черевної порожнини та в одномоментному ушиванні рани на матці двома операторами, починаючи від кутів країв рани безперервним однорядним вікриловим швом з фіксувальним зашморгом на кожному з кінців двох ниток. За вищенаведеною аналогією виконується ушивання апоневроза та шкіри. Результати дослідження та їх обговорення. Враховуючи відсутність статистичної залежності між досліджуваними передопераційними предикторами серед пацієнток обох груп дослідження (р>0,05), можна припустити, що зниження кількості деяких післяопераційних ускладнень повʼязано із застосуванням модифікованої методики абдомінального розродження. При застосуванні вдосконаленої методики КР спостерігається зменшення загальної частоти післяопераційних ускладнень більше ніж в 2 рази – 14,8 % порівняно з технікою абдомінального розродження за М. Stark – 35,1 %. За рахунок швидкої ліквідації головного джерела кровотечі – ушивання матки обʼєм інтраопераційної крововтрати зменшується майже на 200 мл (р<0,05), що достовірно підвищує ефективність профілактики певних ускладнень (анемічного стану, гемотрансфузій, гістеректомій) в післяопераційному періоді (р<0,05). Покращення технічних аспектів КР дозволяє зменшити частоту діагностування субінволюції матки (р=0,032) та використання утеротонічних, антибактеріальних препаратів. Висновок. Отримані нами дані підтверджують ефективність застосування вдосконаленої методики абдомінального розродження для зменшення кількості деяких післяопераційних ускладнень.

ПОЛІПИ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ – СУЧАСНИЙ ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Tue, 06 Oct 2020 00:00:00 GMT

Название: ПОЛІПИ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ – СУЧАСНИЙ ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) Авторы: Нікітіна, І.М.; Микитин, К.В.; Калашник, Н.В.; Бабар, Т.В.; Іконописцева, Н.А.; Копиця, Т.В. Краткий осмотр (реферат): Гіперпроліферативні захворювання ендометрія у пацієнток дітородного віку є однією з основних причин зниження фертильності і ризику розвитку онкологічної патології. Дана публікація присвячена актуальній проблемі, а саме локальній гіперплазії ендометрія, тобто поліпам ендометрія, що потребує на сьогодні ретельного вивчення й удосконалення методів діагностики та лікування даної патології з метою збереження репродуктивної функції. Метою наукового пошуку є огляд літератури, присвяченої факторам ризику, етіології та патогенезу розвитку поліпів ендометрія, ролі хронічного ендометриту в розвитку локальної гіперплазії ендометрія у жінок репродуктивного віку. Провідними ланками етіопатогенезу даної патології є естрогенна стимуляція, що поєднується з недостатністю прогестерону, гормон-незалежна проліферація, хронічне запалення, патологічний неоваскулогенез, а також порушення імунного статусу в ендометрії. Дослідження маркерів апоптозу, проліферації, рецепторного статусу і оксидативного стресу для визначення інтенсивності проліферативних процесів ендометрія дозволить удосконалити тактику ведення пацієнтів, а розробка на цій основі нових методів прогнозування, корекції та профілактики поліпів ендометрія сприятиме попередженню рецидиву патології і збереженню репродуктивного здоров’я жінок. Крім того, досліджено роль мікробного та вірусного агентів у розвитку неатипової гіперплазії ендометрія у жінок фертильного віку, особливості експресії рецепторів стероїдних гормонів у патологічно зміненому ендометрії. Оцінено роль ехографічних та гістероскопічних методів діагностики поліпів ендометрія. Проведено оцінку впливу поліпів ендометрія на репродуктивну функцію.

ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГІТНИХ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ПРИ НАДЛИШКОВІЙ МАСІ ТІЛА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Tue, 20 Oct 2020 00:00:00 GMT

Название: ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГІТНИХ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ПРИ НАДЛИШКОВІЙ МАСІ ТІЛА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) Авторы: Багній, Л.В,; Геряк, С.М.; Багній, Н.І. Краткий осмотр (реферат): Серед патологічних станів, які є факторами загрозливого перебігу вагітності, особливе місце посідають порушення ліпідного обміну, які на сьогодні прогресивно зростають. За даними ВООЗ, у 90 % жінок із надлишковою масою тіла вже у віці 20–25 років виявляють ранні прояви стеатозу печінки, який впродовж наступних п᾽яти років життя приводить до неалкогольного стеатогепатиту. Тому жінки із надлишковою масою тіла мають загрозу щодо розвитку акушерських та перинатальних ускладнень, у генезі яких значна роль належить метаболічним порушенням у печінці. Мета дослідження – проаналізувати дані сучасної літератури щодо показників ліпідного профілю, функції ендотелію, біохімічних маркерів, ролі печінки у регуляції ліпідного обміну та ключові фактори ризику розвитку стеатозу в молодому віці, які можуть погіршити перебіг вагітності й пологів у вагітних із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та ожирінням. Визначити оптимальні методи діагностики, профілактики та лікування акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних із надлишковою масою тіла при НАЖХП. Висновок. Поєднання НАЖХП та ожиріння має вагомий вплив на розвиток акушерських та перинатальних ускладнень.