http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/526 2026-10-22T20:03:04Z http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/777 Название: КОРОТКА ШИЙКА МАТКИ: СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ВІДОМІ ПРОБЛЕМИ Авторы: Жабченко, І.А.; Ліхачов, В.К.; Ліщенко, І.С.; Коваленко, Т.М.; Бондаренко, О.М.; Сивура, О.О. Краткий осмотр (реферат): У статті наведено сучасні літературні дані щодо термінології, діагностики та нових підходів до лікування синдрому короткої шийки матки (ШМ). У керівних документах світових товариств з акушерства та гінекології термін «коротка шийка матки» здебільшого об’єднує поняття власне короткої ШМ та істміко- цервікальної недостатності. Проте залишаються актуальними та дискутабельними питання діагностики й корекції цих станів: сонографічні критерії, використання прогестерону, серкляжу, акушерських песаріїв, поєднання цих засобів у різних комбінаціях та їхня ефективність. Обґрунтовується необхідність обов’язкового вимірювання довжини ШМ в терміні 20 тиж. вагітності за відсутності попередніх репродуктивних втрат та в терміні 14–16 тиж. – у разі їхньої наявності за допомогою трансвагінальної цервікометрії. За вкорочення ШМ до 25 мм та менше у 20 тиж. слід починати терапевтичні втручання: вагінальний мікронізований прогестерон, серкляж, акушерський песарій. За вкорочення ШМ до 20 мм та менше слід проводити ургентний серкляж. Ефективність серкляжу, за даними більшості фахівців, є порівнюваною з ефективністю вагінального прогестерону, на відміну від акушерських песаріїв, ефективність яких на сьогодні вважається недоведеною. Окрім загальновизнаних чинників ризику розвитку цієї патології, для нашої країни в умовах сьогодення особливо актуальними стають саме чинники, пов’язані з неналежними умовами надання медичної допомоги, та їхні наслідки. Проведення пологів у непристосованих місцях без дотримання правил асептики та антисептики, часто без кваліфікованого медичного персоналу можуть призводити до недіагностованих та вчасно неушитих розривів ШМ, їхнього інфікування, подальшої деформації та функціональної неспроможності ШМ. В умовах воєнного часу в Україні також є потреба в підтримці мікронутрієнтного статусу вагітних (вітаміни групи В, вітамін D, магній, поліненасичені жирні кислоти) у поєднанні з прогестинами (мікронізований прогестерон Лютеіна) та/або серкляжем за короткої ШМ. 2024-10-25T00:00:00Z http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/776 Название: Association between maternal pre-pregnancy BMI and preeclampsia: An updated systematic review and meta-analysis of cohort studies Авторы: Жабченко, І.А. Краткий осмотр (реферат): Background and aim: Although several studies have previously explored the association between maternal body mass index and the risk of preeclampsia, an updated meta-analysis is necessary. This study seeks to conduct a systematic review and meta-analysis to reassess the relationship between preeclampsia and pre-pregnancy BMI, categorized into three groups—overweight, obese, and overweight & obese—and to calculate the pooled effect size (crude Odds Ratios) for each group. Methods: A comprehensive search was conducted in four electronic literature databases: PubMed, Scopus, ScienceDirect, and Google Scholar. The pooled mean effect size was calculated using a random-effects model for meta-analysis. Results: Sixteen arti- cles were included in the meta-analysis. The pooled crude odds ratio for preeclampsia in overweight patients is 1.96 (95% CI [1.75; 2.21]), in obese patients it is 3.89 (95% CI [3.32; 4.57]), and in overweight & obese patients it is 4.19 (95% CI [3.36; 5.24]). Meta-regression did not reveal a significant association between the year of publication and the risk of preeclampsia. Conclusions: The findings confirm that higher BMI categories are associated with a significantly increased risk of preeclampsia, with the risk escalating as BMI increases. Chinese patients with lower BMI values to classify patients as overweight or obese compared to the rest of the population showed stronger associations between pre-pregnancy BMI and preeclampsia. As a result of these findings, the importance of managing weight before pregnancy is underscored, as is the importance of considering patient specific factors when assessing the risk for preeclampsia. 2025-08-12T00:00:00Z http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/775 Название: ЗВИЧНЕ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ: СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМИ НА ПРЕГРАВІДАРНОМУ ЕТАПІ Авторы: Жабченко, І.А.; Ліхачов, В.К.; Корнієць, Н.Г.; Ліщенко, І.С.; Добровольська, Л.М. Краткий осмотр (реферат): У статті висвітлюються питання актуальності проблеми невиношування вагітності у світі та в Україні в сучасних умовах. Особлива увага приділяється звичному невиношуванню вагітності (ЗНВ), з яким стикається приблизно 1–3% усіх пар репродуктивного віку. Близько 50% випадків невиношування відбувається з невідомих причин. На сьогодні відомі такі чинники ЗНВ: генетичні, анатомічні, ендокринні, імунні, інфекційні, чоловічий тощо. За останні 10–15 років суттєво змінились погляди на антифосфоліпідний синдром як причину ЗНВ. Вважається, що спорадичні ранні втрати вагітності переважно пов’язані з хромосомними аномаліями плода й не є ознаками проблем в організмі жінки. Залишаються незмінними погляди на суттєву роль у розвитку ЗНВ таких чинників, як паління, алкоголь, наркоманія, низький соціально-економічний статус, дефіцит / надлишок маси тіла, стрес. Реальним виходом із цієї ситуації може стати адекватно організована та вчасно проведена якісна прегравідарна підготовка, що являє собою комплекс діагностичних, профілактичних та лікувальних заходів, спрямованих на оцінку стану здоров’я та підготовку подружньої пари до зачаття, виношування вагітності та народження здорової дитини. Найкращим часом для настання нової вагітності вважається період 3–6 міс. після самовільного аборту. Порівняно із зачаттям, що відбулося пізніше, у цей час значуще нижчою є частота повторного викидня, ектопічної вагітності, передчасних пологів, низької маси плода під час народження, кесаревого розтину та індукованих пологів. З огляду на чинники ризику, сформульовано ключові рекомендації щодо прегравідарної підготовки жінок зі ЗНВ. Як базовий принцип визначено, що проводити обстеження та лікування після першої втрати вагітності не рекомендується, оскільки це зазвичай є спорадичною подією. Решта рекомендацій охоплює: комплексний підхід (визначення стану соматичного здоров’я, виявлення екстрагенітальної патології та її корекція із залученням суміжних фахівців за потреби); модифікацію способу життя та дотацію вітамінів і мікроелементів; планову вакцинацію; генетичне дослідження; корекцію анатомічних порушень жіночих репродуктивних органів; корекцію антифосфоліпідного синдрому та спадкових тромбофілій; елімінацію інфекційних чинників; відновлення нормального біоценозу піхви; корекцію ендокринних чинників; корекцію чоловічого чинника та психоемоційних порушень. Окрема увага сфокусована на ролі прогестерону в профілактиці ЗНВ. Більшість фахівців одностайні щодо переваг різних форм (вагінальних, сублінгвальних) саме мікронізованого прогестерону, що доведено численними дослідженнями. 2025-10-16T00:00:00Z http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/774 Название: Захворювання сечовивідних шляхів у жінок старшого репродуктивного віку: тактика на етапі прегравідарної підготовки та під час вагітності Авторы: Жабченко, І.А.; Ліхачов, В.К.; Ліщенко, І.С.; Добровольська, Л.М.; Коваленко, Т.М.; Сивура, О.О. Краткий осмотр (реферат): Після 35 років у жінок значно зростає частота наявної екстрагенітальної патології, часто поєднаної. У разі настання вагітності ці стани можуть суттєво обтяжувати її перебіг і погіршувати перинатальні наслідки. Стаття є оглядом наукових публікацій, які висвітлюють питання захворювань сечовивідних шляхів (СВШ) у жінок. Частота захворювань СВШ як інфекційного (безсимптомна бактеріурія (ББУ), цистит, пієлонефрит), так і не-інфекційного генезу (дизурія, сечокам’яна хвороба (СКХ), кристалурія), зростає пропорційно віку вагітних: від 2-5% (у жінок до 30 років) до 9-15% (35-40 років і більше). За наявності інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ) у вагітних збільшується ризик ускладнень для матері та дитини. У післяпологовому або післяопераційному періоді в таких жінок відзначається високий ризик розвитку інфекційних ускладнень і загострень основного захворювання. Такий можливий перебіг подій вимагає від лікарів свідомого профілактичного підходу щодо ІСШ у жінок старшого репродуктивного віку вже на етапі прегравідарної підготовки. За даними останнього керівництва Європейської асоціації урологів з урологічних інфекцій (2024), одним із найпоширеніших станів у дорослих є ББУ, що відповідає коменсальній колонізації. В осучасненому документі метааналіз наявних доказів продемонстрував, що лікування ББУ у вагітних було ефективним. У вітчизняних нормативних документах також наголошується на необхідності обстеження вагітних у І триместрі щодо ББУ, критеріїв її діагностики та лікування. Ще однією з частих проблем відзначають неускладнений цистит. Посів сечі рекомендується проводити в таких ситуаціях: підозра на гострий пієлонефрит; симптоми, які не зникають або повторюються протягом 4 тиж. після завершення лікування; жінки, які мають нетипові симптоми; та/або вагітні жінки. Escherichia coli (E. coli) посідає пріоритетне місце в етіології ІСШ (висівається в сечі хворих у 75-90%). Така висока частота її висівання пов’язана із широким спектром факторів вірулентності. Неправильне використання за призначенням антибіотиків та їхній безрецептурний продаж пришвидшує розвиток резистентних штамів. Суттєво збільшується поширеність бактерій із множинною лікарською стійкістю, які становлять особливо серйозну небезпеку для пацієнтів лікарень і лікувально-реабілітаційних центрів. До цієї групи, окрім E. coli, входять мікроорганізми групи ESKAPE. Вони можуть викликати тяжкі та часто смертельні інфекції, зокрема інфекції кровотоку й пневмонію. Ще одну суттєву проблему у стані СВШ під час вагітності можуть становити СКХ та кристалурія як її предиктор. Поширеність СКХ становить 10,6% у чоловіків та 7,1% у жінок. Домінантними факторами ризику розвитку СКХ у вагітних виступають зміни водно-сольового балансу: збільшення екскреції сечової кислоти, Са, Na та більш інтенсивне всмоктування Ca у шлунково-кишковому тракті на тлі підвищення вмісту вітаміну D. Як наслідок, відбувається сечовий стаз, збільшення концентрації сечової кислоти та адгезія кристалів солей, які призводять до утворення конкрементів. На тлі цих змін у вагітних вмикаються захисні механізми роботи сечовивідної системи у вигляді гіперцитратурії, гіпермагніурії та збільшення об’єму сечі. Основними напрямками для розв’язання проблемних питань у жінок із захворюваннями СВШ можна вважати: ретельний збір анамнезу; специфічне обстеження за наявності захворювань СВШ в анамнезі; консультація з не-фрологом/урологом та профільне лікування (за потреби); призначення профілактичних засобів (дієта, комбіновані фітопрепарати, препарати на основі журавлини з лактобактеріями тощо). Профілактику СКХ слід розпочинати з впливу на основні фактори ризику щодо її розвитку: зміну кислотності сечі, протеоліз сечі та вплив на ферменти. Важливими заходами щодо профілактики каменеутворення є корекція питного режиму, дієта зі зменшеним умістом білка та солі й достатньою кількістю клітковини та споживання кальцію, корекція способу життя. З метою профілактики СКХ / кристалурії та запальних захворювань СВШ досить ефективним і безпечним для вагітних є дієтична добавка, що являє собою комбінацію 7 концентрованих рослинних екстрактів, які чинять різно-спрямовану дію, але працюють у синергізмі. Для жінок із гострим і рецидивним циститом рекомендовано також використовувати комплексну дієтичну добавку, дію якої забезпечують два активних синергічних елементи - екстракт плодів журавлини великоплідної та Lactobacillus acidophilus. Окрім специфічних профілактичних засобів і діагностичних дій у прегравідарний період та впродовж вагітності, жінкам із захворюваннями СВШ слід проводити й загальноприйняті заходи, серед яких дотація вітамінів і мікроелементів згідно з чинними нормативними документами Міністерства охорони здоров’я України (фолати, залізо, магній, йод, поліненасичені жирні кислоти, вітамін D тощо). Однак у жінок із кристалурією та СКХ перед призначенням вітаміну D слід обов’язково перевірити рівень фосфору в крові. 2025-05-16T00:00:00Z