http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/55 2026-05-05T19:01:47Z 2026-05-05T19:01:47Z Татарчук, Т.Ф. Калугіна, Л.В. Антипкін, Ю.Г. Тутченко, Т.М. Дунаєвська, В.В. Татарчук, Ю. http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/653 2026-04-04T12:08:51Z 2025-11-12T00:00:00Z

Название: Exploring awareness, attitudes and clinical practices of Ukrainian health professionals regarding human papillomavirus and vaccination: a qualitative study Авторы: Татарчук, Т.Ф.; Калугіна, Л.В.; Антипкін, Ю.Г.; Тутченко, Т.М.; Дунаєвська, В.В.; Татарчук, Ю. Краткий осмотр (реферат): Introduction Cervical cancer, a preventable disease, remains a significant public health issue in Ukraine, characterised by low human papillomavirus (HPV) vaccination rates and systemic healthcare challenges exacerbated by the ongoing war. To improve the situation with HPV vaccination, understanding the perspective of healthcare professionals (HCPs) is crucial. Aim This study aimed to assess the knowledge, awareness and clinical practices of Ukrainian HCPs regarding HPV, HPV- related diseases and vaccination. It sought to identify their readiness to recommend vaccination, the barriers they face and the impact of the full- scale Russia–Ukrainian war on these aspects. Methods A qualitative exploratory study was conducted using the Knowledge, Attitude and Practice (KAP) framework. Data were collected through 12 focus group discussions, 10 in- depth semistructured interviews and short questionnaires with 60 HCPs (gynaecologists, paediatricians, general practitioners, nurses and key decision- makers) across four macroregions of Ukraine in July 2023. A descriptive thematic analysis was performed on the transcribed data. Results The study found support for HPV vaccination among HCPs, who recognise it as a critical cancer prevention tool. However, significant barriers impede its implementation. These include organisational challenges like the vaccine’s high cost and non- mandatory status, professional issues such as knowledge gaps and prevalent misconceptions (eg, belief in natural immunity, doubts about vaccine safety), particularly among non- gynaecological specialists, and low public awareness of the HPV–cancer link. The war has intensified these barriers by shifting priorities and disrupting services, yet it has also paradoxically increased vaccine awareness among Ukrainians who have been abroad. Conclusion The successful rollout of Ukraine’s national HPV vaccination programme requires a comprehensive strategy. Merely adding the vaccine to the schedule is insufficient. It must be accompanied by robust state funding to ensure it is free, a large- scale public information campaign to combat misinformation and raise awareness and targeted continuing medical education to close knowledge gaps and empower HCPs to recommend the vaccine confidently.

2025-11-12T00:00:00Z Косей, Н.В. Татарчук, Т.Ф. Плаксієва, К.Д. Токар, Г.А. Козлов, О.С. http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/649 2026-03-25T10:31:54Z 2026-09-16T00:00:00Z

Название: Застосування та прийнятність методів контрацепції серед військовослужбовиць в Україні Авторы: Косей, Н.В.; Татарчук, Т.Ф.; Плаксієва, К.Д.; Токар, Г.А.; Козлов, О.С. Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження: оцінка рівня обізнаності та практики використання сучасних методів контрацепції серед військовослужбовиць, а також аналіз чинників, що впливають на відмову від засобів гормональної контрацепції (ГК), з урахуванням специфічних потреб військової служби. Матеріали та методи. Проведено онлайн-опитування 431 жінки-військовослужбовиці щодо контрацептивної поведінки, застосування ГК та причин відмови від неї. До І групи увійшли жінки, які не перебували в зоні бойових дій (ЗБД) (n = 233); до ІІ - ті, що перебували в ЗБД до 1 міс. (n = 82); до ІІІ - від 1 до 6 міс. (n = 69); до IV - понад 6 міс. (n = 47). Результати. Найнижчий рівень застосування контрацепції (26,83%) відзначено серед жінок із перебуванням у ЗБД до 1 міс., тоді як найвищий показник (53,19%) зафіксовано в IV групі. У всіх групах переважала бар’єрна контрацепція (> 60%). Частота застосування оральних контрацептивів (ОК) достовірно зростала зі збільшенням тривалості перебування в ЗБД та досягала 28,0% у IV групі. Загальна частка використання ГК (ОК та внутрішньоматкових) зростала з 7,73% у І групі до 19,15% у IV групі. Основними причинами відмови від ГК були відсутність суб’єктивної потреби (50,00-61,86%), страх побічних ефектів (24,14%) та недостатня поінформованість (13,02-18,42%). Висновки. Рівень використання контрацепції серед військовослужбовиць в Україні залишається невисоким, а найпоширенішим методом є бар’єрна контрацепція (презерватив). Жінки з тривалішим досвідом служби частіше застосовують ОК. Основними причинами відмови військовослужбовиць від ГК є відсутність потреби, недостатня поінформованість, побоювання щодо побічних ефектів і наявність протипоказань. Отримані результати дослідження підкреслюють необхідність регулярного та структурованого інформування жінок-військовослужбовиць про сучасні, зокрема довготривалі оборотні методи контрацепції, їхню ефективність і додаткові переваги.

2026-09-16T00:00:00Z Татарчук, Т.Ф. Тутченко, Т.М. Косей, Н.В. Регеда, С.І. Єфіменко, О.А. http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/513 2025-01-31T09:00:28Z 2023-04-24T00:00:00Z

Название: Особливості вегетативної регуляції та психоемоційного стану у внутрішньо переміщених жінок із синдромом полікістозних яєчників без ожиріння Авторы: Татарчук, Т.Ф.; Тутченко, Т.М.; Косей, Н.В.; Регеда, С.І.; Єфіменко, О.А. Краткий осмотр (реферат): Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — найпоширеніший нейроендокринний розлад серед жінок репродуктивного віку (5-18%), який має значний вплив як на репродуктивне здоров’я жінки, так і на кардіометаболічні ризики та якість життя. Патогенез СПКЯ досі не до кінця вивчений. Роль вегетативної дисфункції є однією з найменш досліджених ланок патогенезу СПКЯ, вивчення актуальності якої зростає в умовах хронічного стресу. Метою даного дослідження було вивчення рівнів сприйнятого стресу, тривожності та особливостей вегетативної регуляції у внутрішньо переміщених жінок із діагнозом СПКЯ без ожиріння за Ротердамськими критеріями.

2023-04-24T00:00:00Z Калугіна, Л.В. Татарчук, Т.Ф. Шмулян, І.В. http://dspace-ipag.com.ua/jspui/handle/123456789/511 2023-07-12T20:11:44Z 2021-06-16T00:00:00Z

Название: БАКТЕРІАЛЬНИЙ ВАГІНОЗ. СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ СТАН В УКРАЇНІ Авторы: Калугіна, Л.В.; Татарчук, Т.Ф.; Шмулян, І.В. Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження: вивчити частоту безсимптомного та рецидивуючого бактеріального вагінозу (БВ) в українських жінок, а також оцінити діагностичні і лікувальні стратегії контролю над захворюванням. Матеріали та методи. З січня по березень 2021 р. проведено опитування за участю 277 лікарів жіночих консультацій, гінекологічних стаціонарів та онкоцентрів із усіх областей України. Отримано відомості про 12 896 пацієнток віком від 18 до 59 років, які зверталися з приводу БВ. Результати. Аналіз 12 896 анкет дозволив встановити, що з приводу БВ найчастіше зверталися саме жінки від 18 до 35 років – 62,6%. Серед пацієнток із БВ лише у 58,72% причиною звернення були аномальні вагінальні виділення, 41,24% опитаних звернулися із інших причин. Аналіз скарг пацієнток із БВ показав малу кількість симтомів захворювання – лише 62,67% опитаних скаржилися на зміну характеру виділень, 38,49% та 36,35% обстежених скаржилися відповідно на свербіж піхви та неприємний запах виділень, 19,89% турбували дизуричні прояви, диспареунію відмітили 15,10%. 59,92% пацієнток вказували на додаткове обстеження для виявлення причин вагініту методом ПЛР (урогенітальний зіскрібок). За його результатами у діагностично значимих концентраціях у 71,49% пацієнток виявлено Gardnerella vaginalis, у 11,32% – Atopobium vaginae, у 19,96% – Mobiluncus spp., у 13,12% – Trichomonas vaginalis. Колонізація грибами роду Candida діагностована у 62,07%, при цьому у 48,52% випадків виявлялася Candida albicans, у 13,55% – non-albicans форми. В лікуванні БВ пріоритет віддавався вагінальним формам із найбільш комплаєнтною схемою терапії: двічі на добу протягом 3 днів або 1 раз на добу упродовж 7 днів, залежно від клінічної ситуації. Частина пацієнток зробила вибір на користь тривалого курсу лікування при рецидивуючих інфекціях, обравши комбінацію метронідазол 750 мг / міконазол 200 мг по 1 супозиторію 1 раз на добу 5 днів протягом 12 місяців. Висновок: Діагностика БВ в Україні продовжує базуватися на клінічних критеріях та потребує розробки єдиного алгоритму, що буде ґрунтуватися на сучасних клінічних настановах та продиктований вітчизняним протоколом ведення таких пацієнток. Висока мікотична колонізація (62,07%) при БВ обумовлює доцільність застосування комбінованих препаратів (метронідазол 750 мг / міконазол 200 мг або тіоконазол/тінідазол) як етіотропно, так і як емпіричної терапії, особливо за наявності клінічних станів, що можуть сприяти виникненню рецидиву БВ (перед оперативними втручаннями, після антибіотикотерапії, при ендокринній патології тощо).

2021-06-16T00:00:00Z