DSpace Собрание:

Особливості вегетативної регуляції та психоемоційного стану у внутрішньо переміщених жінок із синдромом полікістозних яєчників без ожиріння

2025-01-31T09:00:28Z

Название: Особливості вегетативної регуляції та психоемоційного стану у внутрішньо переміщених жінок із синдромом полікістозних яєчників без ожиріння Авторы: Татарчук, Т.Ф.; Тутченко, Т.М.; Косей, Н.В.; Регеда, С.І.; Єфіменко, О.А. Краткий осмотр (реферат): Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — найпоширеніший нейроендокринний розлад серед жінок репродуктивного віку (5-18%), який має значний вплив як на репродуктивне здоров’я жінки, так і на кардіометаболічні ризики та якість життя. Патогенез СПКЯ досі не до кінця вивчений. Роль вегетативної дисфункції є однією з найменш досліджених ланок патогенезу СПКЯ, вивчення актуальності якої зростає в умовах хронічного стресу. Метою даного дослідження було вивчення рівнів сприйнятого стресу, тривожності та особливостей вегетативної регуляції у внутрішньо переміщених жінок із діагнозом СПКЯ без ожиріння за Ротердамськими критеріями.

БАКТЕРІАЛЬНИЙ ВАГІНОЗ. СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ СТАН В УКРАЇНІ

2023-07-12T20:11:44Z

Название: БАКТЕРІАЛЬНИЙ ВАГІНОЗ. СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ СТАН В УКРАЇНІ Авторы: Калугіна, Л.В.; Татарчук, Т.Ф.; Шмулян, І.В. Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження: вивчити частоту безсимптомного та рецидивуючого бактеріального вагінозу (БВ) в українських жінок, а також оцінити діагностичні і лікувальні стратегії контролю над захворюванням. Матеріали та методи. З січня по березень 2021 р. проведено опитування за участю 277 лікарів жіночих консультацій, гінекологічних стаціонарів та онкоцентрів із усіх областей України. Отримано відомості про 12 896 пацієнток віком від 18 до 59 років, які зверталися з приводу БВ. Результати. Аналіз 12 896 анкет дозволив встановити, що з приводу БВ найчастіше зверталися саме жінки від 18 до 35 років – 62,6%. Серед пацієнток із БВ лише у 58,72% причиною звернення були аномальні вагінальні виділення, 41,24% опитаних звернулися із інших причин. Аналіз скарг пацієнток із БВ показав малу кількість симтомів захворювання – лише 62,67% опитаних скаржилися на зміну характеру виділень, 38,49% та 36,35% обстежених скаржилися відповідно на свербіж піхви та неприємний запах виділень, 19,89% турбували дизуричні прояви, диспареунію відмітили 15,10%. 59,92% пацієнток вказували на додаткове обстеження для виявлення причин вагініту методом ПЛР (урогенітальний зіскрібок). За його результатами у діагностично значимих концентраціях у 71,49% пацієнток виявлено Gardnerella vaginalis, у 11,32% – Atopobium vaginae, у 19,96% – Mobiluncus spp., у 13,12% – Trichomonas vaginalis. Колонізація грибами роду Candida діагностована у 62,07%, при цьому у 48,52% випадків виявлялася Candida albicans, у 13,55% – non-albicans форми. В лікуванні БВ пріоритет віддавався вагінальним формам із найбільш комплаєнтною схемою терапії: двічі на добу протягом 3 днів або 1 раз на добу упродовж 7 днів, залежно від клінічної ситуації. Частина пацієнток зробила вибір на користь тривалого курсу лікування при рецидивуючих інфекціях, обравши комбінацію метронідазол 750 мг / міконазол 200 мг по 1 супозиторію 1 раз на добу 5 днів протягом 12 місяців. Висновок: Діагностика БВ в Україні продовжує базуватися на клінічних критеріях та потребує розробки єдиного алгоритму, що буде ґрунтуватися на сучасних клінічних настановах та продиктований вітчизняним протоколом ведення таких пацієнток. Висока мікотична колонізація (62,07%) при БВ обумовлює доцільність застосування комбінованих препаратів (метронідазол 750 мг / міконазол 200 мг або тіоконазол/тінідазол) як етіотропно, так і як емпіричної терапії, особливо за наявності клінічних станів, що можуть сприяти виникненню рецидиву БВ (перед оперативними втручаннями, після антибіотикотерапії, при ендокринній патології тощо).

СКЛЕРОЗ МАММАРНИХ АРТЕРІЙ В ЖІНОК У ПЕРИМЕНОПАУЗІ ЯК РАННІЙ МАРКЕР АТЕРОСКЛЕРОЗУ

2023-07-12T20:06:07Z

Название: СКЛЕРОЗ МАММАРНИХ АРТЕРІЙ В ЖІНОК У ПЕРИМЕНОПАУЗІ ЯК РАННІЙ МАРКЕР АТЕРОСКЛЕРОЗУ Авторы: Гурандо, А.В.; Єфіменко, О.О.; Ретунська, І.М. Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження. Оцінка частоти виявлення склерозу маммарних артерій (СМА) в залежності від віку і тривалості менопаузи шляхом проведення маммографії в досліджуваних жінок перименопаузального віку. Матеріали та методи. Для обстеження морфофункціонального стану молочної залози з метою раннього виявлення патології виконано клінічне обстеження молочних залоз досліджуваних жінок, що включало в себе огляд, пальпацію, білатеральну маммографію. Одночасно з оцінюванням стану молочної залози проводилася оцінка маммарних артерій на предмет їх склерозу. Ступінь важкості клімактеричного синдрому оцінювалась за допомогою менопаузальної рейтингової шкали. За допомогою УЗД було обстежено 584 жінки, яких було розподілено на групи: І група – жінки віком 40–45 років та ІІ група – жінки віком 46–51 рік. Результати дослідження. Оцінюючи частоту виявлення СМА, було помічено, що патологія зустрічалася частіше у жінок старшого віку – у 3,7% в I групі порівняно з 8,4% у II групі (p < 0,05). Також виявлено певні закономірності між частотою СМА і наявністю симптомів менопаузи. Так, у жінок обох груп із проявами клімактеричного синдрому частота СМА була більшою, ніж у жінок без проявів клімактеричного синдрому. Під час дослідження визначено додаткові фактори ризику розвитку СМА як раннього маркера атеросклерозу, серед яких – тривалість менопаузи, ступінь тяжкості клімактеричного синдрому, наявність супутньої патології молочних залоз, надлишкова маса тіла і позитивний сімейний анамнез щодо атеросклерозу. Висновки. Виявлення СМА при проведенні маммографії є важливою додатковою перевагою обстеження жінок і потребує обов'язкового кардіологічного супроводу та впровадження профілактичних заходів щодо виникнення серцево-судинної патології. Отримані дані підтверджують важливість міждисциплінарного підходу і переваги застосування сучасних методів діагностики і профілактики захворювань в періоді перименопаузи з метою поліпшення якості та тривалості життя сучасної жінки.

КАРЦИНОМА ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В ЖІНОК. ПОГЛЯД ГІНЕКОЛОГА

2023-07-12T19:57:48Z

Название: КАРЦИНОМА ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В ЖІНОК. ПОГЛЯД ГІНЕКОЛОГА Авторы: Татарчук, Т.Ф.; Калугіна, Л.В.; Данилова, А.О. Краткий осмотр (реферат): За останнє десятиріччя показник захворюваності на рак щитоподібної залози в Україні збільшився у 1,5 раза, а середній вік встановлення діагнозу серед жінок складає 36 років. Рак щитоподібної залози є найчастішим ендокринним раком, що зустрічається у 5–10% пацієнтів з вузлами щитоподібної залози. Папілярна карцинома складає 80% від усіх злоякісних новоутворень щитоподібної залози і зустрічається втричі частіше в жінок, ніж у чоловіків. Пік захворюваності в жінок спостерігається в 40–49 років, тоді як у чоловіків пік припадає на 60–69 років. Окрім встановлених факторів ризику, таких як жіноча стать, вплив іонізуючого випромінювання, доброякісна патологія щитоподібної залози в анамнезі, дефіцит або надлишок йоду в раціоні харчування, соматичні генні мутації BRAFV600E, RET/PTC, NTRK, актуальними залишаються дослідження ролі в розвитку канцерогенезу залози дисбалансу естрогенів і прогестерону та експресії чутливих до них рецепторів. Дослідження останніх років присвячені вдосконаленню діагностики раку щитоподібної залози, технікам оперативного втручання, подальшій терапії радіоактивним йодом і тривалості супресії тиреотропного гормону. Завдяки цьому хворі на папілярну карциному щитоподібної залози мають сприятливі прогнози, адже 5-річна виживаність складає більше ніж 98%. Згідно з даними Американської тиреоїдної асоціації, сучасний підхід до лікування папілярного раку щитоподібної залози складається з кількох етапів і залежить від групи ризику рецидиву в пацієнта. Так, відповідно до розміру пухлини, наявності локальних, віддалених метастазів, мутації BRAF V600E та ін. хворі поділяються на три групи: низького, середнього та високого ступеня ризику рецидиву. На першому етапі лікування проводять оперативне втручання (тиреоїдектомія або лобектомія) з подальшою патогістологічною верифікацією діагнозу, радіойод- діагностикою наявності метастазів, визначенням факторів ризику рецидиву і вирішенням питання щодо проведення другим етапом лікування курсу терапії радіоактивним йодом. Подальше ведення таких пацієнтів також залежить від групи ризику і полягає у довготривалій супресивній терапії тиреотропного гормону препаратами левотироксину.